Угон

 

Останнім часом кількість випадків угону автомобілів в Україні суттєво зросла. Натомість відсоток розкриття цього виду злочинів знизився. Українським законодавством передбачене кримінальна відповідальність та досить суворе покарання за вчинення таких дій, проте це не зупиняє зловмисників.

Що ж таке угон автомобілю та чим він відрізняється від крадіжки? Чи є різниця у відповідальності, якщо машину угнано з гаражу, двору, стоянки чи паркінгу? Яке покарання передбачене за такі дії?

Що таке угон автомобіля і які дії не визнаються угоном

Кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, яке у повсякденному житті називають «угон автомобіля», передбачає стаття 289 Кримінального кодексу України (далі КК України). Цей злочин полягає в умисному, з будь-якою метою, протиправному вилученні будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Ураховуючи, що для фактів незаконного заволодіння транспортними засобами законодавством передбачена спеціальна стаття, відповідні дії не можуть кваліфікуватися як передбачена ст.185 КК України крадіжка (таємне викрадення чужого майна).

 

Зазначене вище вилучення автомобіля може здійснюватися як шляхом запуску двигуна та залишення місця перебування автомобіля на ньому ж (найбільш поширений вид угону), так і шляхом буксирування чи завантаження автомобіля на інший транспортний засіб. Також, автомобіль може бути угнаний навіть під час руху, коли зловмисник примушує водія виконувати його розпорядження і їхати у певному напрямку.

Угон може вчинятися у будь-який спосіб: таємно (коли ніхто не бачить); відкрито (на очах у очевидців); шляхом обману чи зловживання довірою (коли володілець сам передає автомобіль зловмиснику, не розуміючи злочинних намірів останнього); із застосуванням насильства чи погроз.

 

Мета та мотив незаконного заволодіння транспортним засобом не впливає на факт наявності складу злочину. Так, угоном має визнаватися заволодіння автомобілем як для подальшого перепродажу чи продажу  його запчастин, так і для того, щоб покататися, доїхати до певного місця і там залишити, використати для перевезення вантажу і покинути, вчинити на ньому інший злочин тощо.

 

Дії особи є угоном, якщо вони здійснюються протиправно, тобто має місце заволодіння автомобілем, яким вона не має права користуватися. Існує прямо передбачений законом випадок, коли заволодіння чужим автомобілем не є протиправним – це здійснення дій в стані крайньої необхідності (наприклад, заволодіння чужою машиною для доставлення тяжко хворої людини до лікарні, для евакуації людей під час землетрусу, пожежі, техногенної катастрофи або усунення іншої небезпеки, що безпосередньо загрожує, тощо).

З огляду на те, що угоном є заволодіння автомобілем всупереч волі його власника або законного користувача, не є злочином вилучення автомобіля з добровільного дозволу «господаря» машини. При цьому, дозвіл не може вважатися добровільним, якщо він отриманий з метою викрадення в результаті погроз, застосування фізичної сили, обману, зловживання довірою і т.п.

Згідно з судовою практикою, як правило, не визнаються угоном дії членів сім’ї власника або законного користувача автомобіля та дії водіїв установ, підприємств чи організацій, які без належного дозволу здійснюють поїздку на закріпленому за ним автомобілі. Разом з тим, в залежності від конкретних обставин подібні випадки можуть розцінюватися й інакше та кваліфікуватися як злочин.

Тут також варто зазначити, що особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але вже після заволодіння ним здійснювали поїздку на ньому, не підлягають кримінальній відповідальності.

 

Злочин вважається закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рух або з моменту, коли зловмисник встановив контроль над машиною (у випадку угону під час руху).

Якщо ж винна особа проникла в салон автомобіля, гараж чи інше приміщення, де він зберігається, спробувала його завести (запустити двигун) або здійснити буксирування, проте не змогла реалізувати до кінця свій намір, такі дії є замахом на вчинення злочину і також тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Покарання за угон автомобіля (незаконне заволодіння транспортним засобом)

За вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом згідно з кримінальним кодексом може бути призначене одне з таких покарань: штраф в розмірі від 17 000 грн. до 20 400 грн. (1000 – 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); обмеження волі на строк від 3 до 5 років; позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.

Разом з тим, частинами 2 та 3 ст.289 КК України передбачені обставини (кваліфікуючі ознаки), за наявності яких, призначається більш суворе покарання.

Так, судом може бути призначено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої за ч.2 ст.289 КК України, тобто у випадку вчинення угону:

– повторно (тобто особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або інші злочини проти власності, передбачені ст.ст. 185, 186, 187, 189, 190, 191, 262, 410 КК України);

– за попередньою змовою групою осіб (коли дві і більше особи заздалегідь,  до початку вилучення автомобіля домовились про спільне вчинення злочину і угнали його спільними зусиллями);

– з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства;

– з проникненням у приміщення чи інше сховище (тобто шляхом таємного чи відкритого протиправного вторгнення з метою угону до гаражу, паркінгу, обладнаної огорожею стоянки тощо);

– якщо в його результаті завдано значну матеріальну шкоду (реальні збитки на суму від 80 000 до 200 000 грн. (100 – 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2017 р.).

Покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна або без такої призначається судом за ч.3 ст.289 КК України, тобто у випадку вчинення угону:

– організованою групою;

– з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства;

– якщо в його результаті завдано велику матеріальну шкоду (реальні збитки на суму понад 200 000 грн. (понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2017 р.).

 

Суб’єктом даного злочину, тобто особою, яка може бути притягнута до кримінальної відповідальності, є особа, яка досягла 16-ти років (у випадку вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України) або 14-ти років (у випадку вчинення злочину, передбаченого чч.2,3 ст.289 КК України).

 

Слід зауважити, що згідно з ч.4 ст.289 КК України особа, яка вперше вчинила угон автомобіля та під час нього не застосовувалося будь-яке насильство чи погрози до потерпілого і при цьому добровільно заявила про вчинення нею злочину правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки, – звільняється судом від кримінальної відповідальності.