В разі виникнення ДТП

В першу чергу, після аварії необхідно зафіксувати обстановку місця скоєння ДТП. Зробіть фотознімки або зніміть на відеокамеру телефону. Крім цього, категорично заборонено переміщати транспортні засоби або інші предмети в зоні ДТП, бо такі дії ляжуть призвести до втрати важливих доказів.

Далі слід звернути увагу на те, що «не виклик»спеціалізованих екстрених служб для рятування життя і здоров’я потерпілих, або залишення потерпілого без належної допомоги – це вже кримінальне правопорушення, тобто злочин.

По-перше, для працівників Національної поліціїнайголовнішим завданням під час ДТП є правильна фіксація всіх обставин місця події. Навіть одна помилкова цифра або лінія може змінити всю ситуацію на вашу користь або зіграти проти вас, розвернувши всі докази на 180 градусів. Ви маєте повне право відмовитися підписувати схему події, пославшись на стресовий стан.

По-друге, ви також маєте право не давати жодних свідчень про обставини події. Таке право закріплене в ст. 63 Конституції України, де сказано, що будь-яка людина має право відмовитись свідчити проти себе, своїх родичів та членів сім’ї. При цьому ви маєте право не давати жодних пояснень з цього приводу.

По-третє, рекомендуємо на цьому етапі взагалі жодним чином не посилатися на неправомірність власних дій через інших осіб, дорожні служби, на погодні умови, побічні чинники, в будь-якому разі такі аргументи можна дати на будь-якому етапі провадження, але важливо пам’ятати, що тут діє принцип: «все, що ви скажете, буде використано проти вас в суді». Тому на практиці перевагу має та сторона, яка дала менше свідчень одразу після ДТП, а тому може маневрувати і оперувати тими даними, які вона зібрала на власну користь.

Відшкодування потерпілому при дорожньо-транспортній пригоді

Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю

Відшкодування шкоди завданої майну

Відшкодування моральної шкоди

Під час оформлення ДТП потерпілому учаснику, зокрема, водію пошкодженого транспортного засобу (далі – ТЗ) необхідно отримати такі документи та відомості:

1. довідку, видану працівниками поліції, про завдані його транспортному засобу пошкодження;
2. дані про власника (власників) інших ТЗ, що є учасниками ДТП;
3. прізвище, ім’я, по-батькові та місце проживання іншого учасника (учасників) ДТП (водіїв ТЗ);
4. дані полісу страхування цивільної відповідальності іншого учасника (учасників) ДТП: номер полісу, найменування та адреса страхової компанії);
5. найменування та(або) місцезнаходження судового органу, що буде розглядати справу про адміністративне правопорушення за складеним працівниками поліції протоколом.

Страховик зобов’язаний відшкодувати:

 

1. шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілого в результаті ДТП (шкоду, в тому числі моральну, пов’язану з лікуванням потерпілого, тимчасовою або стійкою втратою працездатності, смертю потерпілого);
2. шкоду, заподіяну майну (шкоду, пов’язану з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, майна потерпілого, доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху тощо).

(Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

Правові підстави відшкодування

Позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, подаються до суду за загальними правилами підсудності, визначеними гл.1 розділ III Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК). Однак позивач має право на подання такого позову й за своїм зареєстрованим місцем проживання чи перебування або за місцем завдання шкоди (чч. 3, 6 ст. 110 ЦПК) чи виконання договору в разі виникнення спору із договору страхування (ч. 8 ст. 110 ЦПК).

Як свідчить практика, суб’єктний склад сторін у спорах цієї категорії, як правило, такий:

• учасники ДТП;

• володільці-користувачі транспортних засобів;

• власники джерел підвищеної небезпеки, з якими винні особи перебували в трудових відносинах;

• страхові компанії, з якими власники транспортних засобів перебували в договірних відносинах;

• особи, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями;

• треті особи, зазвичай водії, які не заявляють самостійних вимог.

Позивачами в таких справах можуть бути фізичні та юридичні особи, яким завдано майнової шкоди, у тому числі власники та володільці майна, фізичні особи, яким заподіяно моральну шкоду. Відповідачами виступають:

• володілець транспортного засобу;

• винна особа — володілець транспортного засобу;

• винна особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом;

• власник (володілець) транспортного засобу, недбалість якого сприяла неправомірному заволодінню ним;

• роботодавець — за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов’язків;

• страхова компанія — за шкоду, завдану застрахованою особою;

• батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, передбачених стст. 1178, 1179, 1183, 1186 та 1187, 1188 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України).

Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю

Шкода, заподіяна життю та здоров’ю потерпілого в результаті ДТП, зокрема моральна, є такою, що пов’язана:

з лікуванням;
тимчасовою втратою працездатності;
стійкою втратою працездатності;
смертю.

Відшкодування збитків у зв’язку з лікуванням потерпілого (ст. 24) визнається обґрунтованими витратами, пов’язаними з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого в іноземних державах, відшкодовуються за умови, що має місце узгодження зі страховиком чи Моторно-Транспортне страхове бюро України (далі – МТСБУ).

Витрати, пов’язані з лікуванням потерпілого, мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються    (ст. 25) неотримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності.

Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для особи, що працює за трудовим договором, – неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;
для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, – неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до ДТП) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
для непрацюючої повнолітньої особи – допомога у розмірі, не меншому від мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Відшкодування шкоди, пов’язаної зі стійкою втратою працездатності (ст. 26) потерпілим, здійснюється у розмірі неотриманих ним доходів, які не відшкодовуються за рахунок  іншого обов’язкового виду страхування.

Страхове відшкодування за шкоду, пов’язану зі стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого. За погодженням потерпілого і страховика страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразових компенсацій.

Якщо потерпілий, який навчається на денному (очному) відділенні закладу освіти, в результаті стійкої втрати працездатності не може продовжувати навчання на стаціонарі, страховиком або МТСБУ оплачується його навчання на заочному відділенні акредитованого закладу освіти України.

Якщо потерпілий зі стійкою втратою працездатності має можливість освоїти нову професію з метою отримання доходів від праці, яка сумісна з його теперішнім станом здоров’я, страховиком або МТСБУ оплачується його професійна освіта, яка відповідає освіті того ступеня, який був у потерпілої особи на момент ДТП.

Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів у зв’язку зі стійкою втратою працездатності, відшкодовуються витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах, а також купівлею лікарських препаратів.

Питання відповідальності

Частиною 2 ст.1187 ЦК встановлено відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність у таких випадках має нести винна в завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи людина, яка керувала автомобілем та з вини якої сталася ДТП. Тобто якщо особа під час керування автомобілем має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на нього, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил дорожнього руху).

Винятки із цього правила встановлено ч.ч. 3, 5 ст. 1187 ЦК, згідно з якими особа, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов’язку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом у випадках неправомірного заволодіння авто третьою особою, завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Зазначені випадки мають бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінальної справи, якими встановлюється факт неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом; документами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілого), про що обов’язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Факт наявності між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби тощо). Проте на виникнення обов’язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування заподіяної ним шкоди впливають такі обставини:

• в який час було заподіяно шкоду (службовий чи неслужбовий);

• було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

У всіх випадках подання позову про відшкодування шкоди проти володільця наземного транспортного засобу слід обов’язково з’ясовувати, чи була застрахована в установленому законом порядку його відповідальність полісом обов’язкового страхування на момент завдання шкоди. Якщо так, необхідно вирішити питання про залучення страховика до участі у справі.

Факт наявності між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби тощо). Проте на виникнення обов’язку володільця джерела підвищеної небезпеки щодо відшкодування заподіяної ним шкоди впливають такі обставини:

• в який час було заподіяно шкоду (службовий чи неслужбовий);

• було джерело підвищеної небезпеки ввірено працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

У п. 8 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Тож положення ст. 1172 ЦК стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

У всіх випадках подання позову про відшкодування шкоди проти володільця наземного транспортного засобу слід обов’язково з’ясовувати, чи була застрахована в установленому законом порядку його відповідальність полісом обов’язкового страхування на момент завдання шкоди. Якщо так, необхідно вирішити питання про залучення страховика до участі у справі.

Права потерпілого від ДТП – як пасажира

Пасажир транспортного засобу підпадає під категорію «інші особи», яким завдано шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки.

Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждав пасажир або пішохід, обов’язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців небезпечних об’єктів солідарно, незалежно від їхньої вини.

ПРАКТИКА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ВІД 20.01.2016 РОКУ

В Постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15 Верховний суд України,  зробив правовий висновок, відповідно до якого «право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників  наземних транспортних засобів. Тобто винуватець Дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну  відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Висновок Верховного суду України, пов’язаний з тим, що внаслідок таких «правовідносин» виникає два види зобов’язань, які «не виключають один одного»:

1) деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

2) договірне зобов’язання (страхове відшкодування) – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов Договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 636 ЦК України, договором на  користь третьої особи, є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свої зобов’язання на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилась від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатись цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч. 2     ст. 14 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує його одержувати. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.

Зараз діє нова система виплати компенсацій при ДТП

Так, в Україні з 1 грудня 2016 року вступив у силу новий механізм виплат за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Згідно з новими правилами, потерпілий в ДТП зможе отримати компенсацію безпосередньо у свого страховика, який в свою чергу зробить взаєморозрахунок з компанією, у якої застрахований винуватець аварії.

УМОВИ ВИПЛАТИ КОМПЕНСАЦІЙ

виключно прикомпенсаціїматеріальної шкоди, страхові виплати при нанесенні шкоди життю та здоров’ю потерпілому будутьвиплачуватися за старою схемою

система дієтільки в разі контактної ДТП (коли одне авто врізалося в інше).

вина водія, відповідального за скоєння ДТП, повинна бути повною, коли другий учасник аварії є невинним у пригоді

Визначення розміру моральної шкоди, завданої потерпілій внаслідок ДТП особі

Питання відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті ДТП, також має свою специфіку. Моральна шкода, завдана в результаті ДТП, відшкодовується виключно за рішенням суду. Відповідно до ст. 23 ЦК України відшкодовується моральна шкода, яка полягає:

1. у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (п. 1 ст. 23 ЦК України);
2. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів (п. 2     ст. 23 ЦК України);
3. у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ст. 23 ЦК України);
4. у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації (п. 4 ст. 23 ЦК України).

Поділитись

Поделиться в facebook
Поделиться в twitter
Поделиться в linkedin
Вход


Надішліть запит
на консультацію